Офіційна мова Індонезії: Бахаса Індонезія з поясненнями

Бахаса Індонезія - офіційна мова Індонезії. Знання цієї мови має значення, якщо ви подорожуєте, навчаєтесь чи ведете бізнес, адже вона є загальною мовою, що використовується в уряді, школах, засобах масової інформації та при укладанні контрактів по всій країні. Невелика кількість індонезійської мови має велике значення на всьому архіпелазі.

Швидка відповідь: Яка офіційна мова в Індонезії?

Бахаса Індонезія - офіційна мова Індонезії, встановлена статтею 36 Конституції 1945 року. Вона використовує латинський алфавіт і функціонує по всій країні в уряді, освіті, засобах масової інформації, бізнесі та державних службах. Вона взаємозрозуміла з малайською мовою і слугує об'єднуючою лінгва франка Індонезії.

Для швидкого ознайомлення, дивіться ключові факти нижче, а потім продовжуйте читати про історію, використання та порівняння з малайською мовою.

Індонезійська мова з'являється у повсякденному житті повсюди: оголошення в аеропортах і на вокзалах, національні телевізійні новини, шкільні підручники та іспити, банківські бланки, рецепти лікарів і стандартизовані дорожні знаки. Посвідчення особи, свідоцтва про народження, судові документи та парламентські дебати ведуться індонезійською мовою. Магазини публікують меню та чеки індонезійською, а компанії використовують її для внутрішніх записок та міжострівної логістики. Навіть коли двоє індонезійців розмовляють вдома різними місцевими мовами, вони переходять на індонезійську в змішаних ситуаціях, таких як університетські семінари, офіційні зустрічі та онлайн-маркети. Іноземний бізнес зазвичай готує індонезійську версію угод поряд з іншомовним текстом, щоб обидві сторони мали спільне юридично визнане формулювання. Коротше кажучи, індонезійська мова - це мова, яку ви зустрінете на вулиці, в класі та за стійкою обслуговування, що робить її важливим інструментом для спілкування між багатьма островами Індонезії та представниками різних культур.

Ключові факти з першого погляду

• Назва: Бахаса Індонезія (індонезійська)
• Правовий статус: Офіційна мова за Конституцією 1945 року (стаття 36)
• Основні сфери застосування: Уряд, освіта, ЗМІ, бізнес, державні послуги
• Писемність: Латиниця
• Зв'язок з малайською: тісно пов'язана; в цілому взаємозрозуміла
• Частка мовців: Понад 97% розмовляють індонезійською (2020)
• Школи: Викладається по всій країні як засіб навчання та предмет

Чому індонезійську мову було обрано державною та офіційною

Індонезійська мова була обрана, щоб об'єднати різноманітну країну з сотнями етнічних груп і мов. Вона вже функціонувала як нейтральна лінгва франка на основі малайської мови в портах, на ринках та в адміністрації. Вибір малайської мови дозволив уникнути надання переваги найбільшій етнічній групі і запропонував доступний міст між громадами.

Практичність також мала значення. Індонезійська мова має відносно просту морфологію, послідовний правопис і не має складних ієрархічних мовних рівнів. Це зробило її придатною для масової освіти та чіткої комунікації між регіонами. На противагу цьому, яванська мова, хоч і широко поширена, має багатошарові почесні рівні, які можуть бути складними для учнів, що не є її носіями, і можуть сигналізувати про соціальну ієрархію, яку нова республіка прагнула спростити.

Конкретним прикладом є шкільна освіта: дитина з Ачеху, інша з Сулавесі та вчитель з Яви можуть використовувати індонезійську мову, навчатися за однією програмою та складати стандартизовані іспити. Цей вибір допоміг запустити кампанії з ліквідації неписьменності та заснувати національні ЗМІ після здобуття незалежності. У наступних розділах ви дізнаєтеся, як Клятва молоді 1928 року, Конституція 1945 року та демографічні реалії закріпили роль індонезійської мови.

Молодіжна клятва 1928 року і незалежність 1945 року

У 1928 році молоді націоналісти проголосили Молодіжну клятву з трьома стовпами: одна батьківщина, одна нація і одна мова - індонезійська. "Індонезійська" була обрана з малайської мови, оскільки малайська мова вже зближувала громади в торгівлі та освіті і не була прив'язана до однієї домінуючої етнічної групи, що відповідало цілям єдності руху за незалежність.

Коли Індонезія проголосила незалежність у 1945 році, стаття 36 Конституції затвердила індонезійську мову як національну, проклавши шлях до стандартизації правопису та граматики. Основні віхи включають орфографію ван Офуйсена (1901) за часів голландського правління, реформу правопису Соеванді (1947) на початку республіки та Удосконалену систему правопису 1972 року, яка гармонізувала сучасне вживання. Ці кроки створили послідовний, придатний для викладання стандарт для шкіл, ЗМІ та законодавства.

Чому не яванська? Демографія та нейтралітет

Яванська - найбільша місцева мова, але надання їй офіційного статусу загрожувало сприйняттям яванського політичного та культурного домінування. Індонезійська мова забезпечувала нейтралітет, сигналізуючи про те, що нова держава однаковою мірою належить носіям з Суматри, Яви, Калімантану, Сулавесі, Папуа та інших островів. Це допомогло мові слугувати спільною платформою, а не символом якоїсь окремої групи.

Були й практичні причини. Яванська мова має кілька мовних рівнів (крама, мадья, нгоко), які кодують ієрархію, тоді як простіша морфологія та нижчий регістр індонезійської мови є зручнішими для масового шкільного навчання та державного управління. Чутливість до рангу та ввічливості можна виразити в індонезійській мові за допомогою лексики та інтонації без складних граматичних змін. Сьогодні багато людей є двомовними: вони використовують яванську або іншу регіональну мову вдома, а індонезійську - в школі, на роботі та у спілкуванні в змішаних групах, що є реальністю, яку ми розглянемо в наступних розділах.

Де і як використовують індонезійську мову сьогодні

Індонезійська - це мова уряду, права та державних послуг. Закони, судові слухання, посвідчення особи, водійські права та стандартні вивіски використовують індонезійську мову, щоб забезпечити рівний доступ у всіх провінціях. Міністерства публікують нормативні акти та форми індонезійською мовою, а державні службовці відповідають національним стандартом, щоб уникнути двозначності.

Освіта покладається на індонезійську мову як засіб викладання від початкової до середньої школи, а підручники, іспити та національні оцінки написані стандартизованою індонезійською мовою. Університети викладають індонезійською мовою на багатьох програмах, навіть якщо вони включають англомовну літературу, що забезпечує широке розуміння та узгодженість результатів навчання.

Засоби масової інформації та культура використовують індонезійську мову для охоплення національної аудиторії. Телевізійні новини, загальнонаціональне радіо, стрімінгові платформи та видавництва створюють контент стандартизованою індонезійською мовою, тоді як фільми та музика можуть поєднувати регіональний колорит через акценти чи лексику. Етикетки продуктів, інструкції з безпеки та реклама з'являються індонезійською мовою, щоб споживачі в усьому світі могли їх розуміти.

У бізнесі індонезійська мова за замовчуванням використовується для міжострівних операцій, підтримки клієнтів та документації. Компанії зазвичай надають індонезійські версії контрактів, у тому числі з іноземними сторонами, щоб відповідати вимогам законодавства та зменшити кількість суперечок. Від оголошень в аеропортах до підтримки в чаті електронної комерції - індонезійська мова забезпечує безперебійну роботу послуг на багатьох островах Індонезії.

Уряд, законодавство та державні послуги

Законодавство, судові розгляди та офіційне листування ведуться індонезійською мовою для збереження ясності та правової визначеності. Індонезійською видаються документи, що посвідчують особу, свідоцтва про народження та шлюб, податкові декларації та інформація про виборців. Публічні знаки - дорожні вказівники, попередження про безпеку та стихійні лиха - використовують стандартизовані формулювання, щоб гарантувати, що всі мешканці та відвідувачі розуміють інструкції.

Конкретним прикладом стандартизації, що запобігає непорозумінням, є міжпровінційне регулювання дорожнього руху: однакові індонезійські терміни "односторонній рух", "уступити дорогу" та "обмеження швидкості" застосовуються від Суматри до Папуа, що зменшує аварійність через неузгодженість формулювань. Для угод за участю іноземних суб'єктів індонезійські версії є обов'язковими поряд з іншими мовами, що допомагає судам тлумачити зобов'язання та гарантії без двозначностей у разі виникнення спорів.

Освіта та наукові публікації

Індонезійська мова є мовою навчання в державних школах по всій країні. Навчальні програми, підручники, екзаменаційні роботи та національні оцінки написані стандартизованою індонезійською мовою, тому учні в різних регіонах вивчають однаковий матеріал. Учень, який переїжджає з Амбона до Бандунга, може приєднатися до класу без зміни мови чи програми навчання.

В університетах видавнича практика залежить від галузі: журнали з права, освіти та соціальних наук часто публікуються індонезійською мовою, тоді як інженерні та медичні видання можуть використовувати як індонезійську, так і англійську мови, щоб охопити глобальну аудиторію. Вивчення академічної індонезійської мови сприяє підвищенню грамотності та мобільності; наприклад, дисертація може бути написана індонезійською мовою з англомовною анотацією, що дає змогу оцінити її як на місцевому рівні, так і на міжнародній арені.

Медіа, культура та бізнес

Національне телебачення, радіо, газети та великі онлайн-видання покладаються на стандартизовану індонезійську мову, щоб охопити всю країну. Реклама, етикетки продуктів, інструкції для користувачів та інтерфейси додатків надаються індонезійською мовою, що допомагає споживачам порівнювати продукти та дотримуватися інструкцій з безпеки незалежно від їхнього місцевого мовного походження.

Творчі роботи часто поєднують регіональний колорит - діалоги можуть включати місцеві терміни або акценти - залишаючись при цьому зрозумілими для широкого загалу. У бізнесі індонезійська мова спрощує логістику між островами та підтримку клієнтів: склад у Сурабаї, кур'єр у Макасарі та клієнт у Медані координують відправлення, рахунки-фактури та політику повернення індонезійською мовою, забезпечуючи узгодженість операцій та якість обслуговування.

Якою мовою розмовляють в Джакарті?

Індонезійська є офіційною та робочою мовою в адміністрації, школах, судах і бізнесі Джакарти. Урядові установи, лікарні та банки працюють індонезійською, а школи використовують її для навчання та іспитів. Публічні вивіски, транспортні оголошення та засоби масової інформації також за замовчуванням використовують індонезійську мову.

На вулиці ви почуєте розмовну індонезійську мову під впливом бетаві та багато регіональних мов через міграцію. Люди часто переходять на неформальну індонезійську та регіональну мову з друзями та родиною. Практична порада: вивчіть ввічливі індонезійські привітання та службові фрази; в офісах і магазинах очікується і цінується чітка індонезійська мова, навіть якщо повсякденні жарти звучать більш невимушено.

Кількість носіїв мови та багатомовна реальність

Більшість індонезійців є багатомовними. У 2020 році понад 97% людей повідомили, що можуть розмовляти індонезійською мовою, що відображає десятиліття шкільної освіти та загальнонаціональні ЗМІ. Багато хто спочатку опанував регіональну мову вдома, а потім вивчив індонезійську в школі, використовуючи її для ширшого спілкування, адміністрування та роботи.

Поширеним явищем є перемикання кодів: хтось може вітатися місцевою мовою, переходити на індонезійську для вирішення проблем і використовувати англійські запозичення для технологій чи фінансів. У міських центрах щоденне використання індонезійської мови на робочих місцях, в університетах та сфері послуг є більш поширеним, тоді як сільські громади можуть більше покладатися на місцеві мови вдома та у спілкуванні з сусідами, переходячи на індонезійську для виконання формальних обов'язків.

Засоби масової інформації, соціальні платформи та електронна комерція розширюють доступ до індонезійської мови, підвищуючи рівень володіння нею серед різних вікових груп. Школи підвищують рівень грамотності за допомогою індонезійськомовних підручників і стандартизованого оцінювання, що допомагає учням переїжджати між регіонами і складати національні іспити. Широке розповсюдження індонезійської мови сприяє національній згуртованості для суспільного життя і ринків, водночас дозволяючи людям зберігати місцеву ідентичність, мистецтво і традиції на своїх регіональних мовах.

Двомовність з яванською, сунданською та іншими регіональними мовами

Домашнє та публічне використання мови часто відрізняється. Сім'я в Джок'якарті може розмовляти яванською за обіднім столом, але переходити на індонезійську з вчителями, медичними працівниками та державними установами. Перемикання кодів відбувається природним чином, коли індонезійська мова забезпечує загальні терміни для бюрократії, науки і техніки.

Медіа відображають цю суміш: Телевізійні ток-шоу та творці YouTube використовують індонезійську мову для широкого охоплення аудиторії, але при цьому додають регіональний гумор чи лексику. Типовий сценарій - кур'єр прибуває до будинку на Західній Яві: привітання може бути сунданською, підтвердження доставки - індонезійською, а жарт - індонезійською, зберігаючи при цьому місцеву ідентичність і залишаючись доступним.

Рівень володіння та використання мови (перепис 2020 року)

Станом на 2020 рік понад 97% індонезійців повідомили, що можуть розмовляти індонезійською, але багато хто вивчив її як другу мову через школу та засоби масової інформації. Це означає, що національне розуміння мови є високим навіть там, де в сім'ях домінують місцеві мови. Частка тих, хто розмовляє індонезійською як першою мовою, набагато менша - близько однієї п'ятої, що підкреслює багатомовність країни.

Повсякденне життя відрізняється: у великих містах індонезійська мова використовується в школі, на роботі та в громадському транспорті, тоді як у сільській місцевості місцеві мови можуть домінувати в неформальному спілкуванні та на громадських заходах. Поточні програми з ліквідації неписьменності та освіти дорослих продовжують зміцнювати навички читання і письма індонезійською мовою, гарантуючи, що офіційна інформація, медичні рекомендації та попередження про надзвичайні ситуації залишаються зрозумілими для широкого загалу.

Індонезійська та малайська мови: подібності та відмінності

Індонезійська та малайська мови мають спільне походження і є майже взаємозрозумілими у повсякденному спілкуванні. Обидві мови використовують схожу граматику і багато спільного словникового запасу. Окремі шляхи стандартизації в Індонезії та Малайзії/Брунеї призвели до відмінностей у правописі, запозиченнях та офіційних регістрах, але мовці зазвичай дотримуються їх з мінімальними труднощами.

Орфографічні та лексичні контрасти є поширеними: індонезійський uang проти малайського wang (гроші), sepeda проти basikal (велосипед), bus/bis проти bas (автобус), kantor проти pejabat (офіс). Індонезійська мова має тенденцію відображати деякі терміни, що історично зазнали голландського впливу (kantor), тоді як малайська малайська демонструє більший вплив англійської мови в певних сферах (telefon bimbit для мобільного телефону, тоді як індонезійці кажуть ponsel або HP). Для учнів знання обох стандартів покращує взаєморозуміння.

На практиці, мандрівники та студенти можуть без проблем читати вивіски, новини та меню через кордон. Офіційні юридичні або академічні тексти демонструють більші відмінності в термінології та стилі, але чіткий контекст і спільне коріння сприяють кращому розумінню.

Взаємна зрозумілість і спільне коріння

Малайська мова протягом століть слугувала морською лінгва франка у Південно-Східній Азії, сприяючи торгівлі від Суматри до Борнео та Малайського півострова. Індонезійська мова виникла на основі малайської, тому обидві мови мають спільні граматичні структури, займенники та основний словниковий запас, що уможливлює спілкування без попереднього вивчення іншої мови.

Транскордонні медіа ілюструють це: багато індонезійців можуть дивитися малайзійські новини або брунейські естрадні шоу, а малайзійці часто розуміють індонезійські фільми та пісні. Відрізняються акценти та окремі слова, але сюжетні лінії та інформація залишаються доступними для широкої аудиторії.

Правопис, лексика та відмінності в регістрах

Окрема стандартизація створила помітні контрасти. Наприклад, індонезійське uang проти малайського wang (гроші), kereta в малайській мові означає автомобіль, тоді як індонезійська використовує mobil, і індонезійська sepeda проти малайського basikal (велосипед). Запозичені слова відображають різні історії: Індонезійське kantor (офіс) походить від голландського kantoor; малайське pejabat виникло під впливом ширшого використання малайської мови та англійської культури управління.

Правописна угода 1972 року сприяла зближенню (наприклад, tj → c, dj → j), що полегшило читання в різних стандартах. Зберігаються відмінності в офіційному та неофіційному регістрах - індонезійська мова часто використовує ponsel або telepon genggam, тоді як малайська віддає перевагу telefon bimbit. Проте повсякденне мовлення залишається дуже зрозумілим через кордони.

Офіційні мови Брунею, Індонезії та Малайзії

Офіційна мова Брунею - малайська. Офіційна мова Індонезії - індонезійська (бахаса індонезійська). Офіційна мова Малайзії - малайська (бахаса малайзія).

Англійська мова широко використовується в Брунеї для ведення бізнесу та навчання, і багато людей в регіоні спілкуються малайською, індонезійською та англійською мовами в залежності від контексту. Транскордонна робота, засоби масової інформації та подорожі заохочують гнучкий, прагматичний вибір мови у повсякденному житті.

Коротка історія та хронологія розвитку індонезійської мови

Старомалайська мова функціонувала як мова торгівлі в острівній Південно-Східній Азії, передаючи релігійні, юридичні та комерційні тексти між портами. За часів колоніальної адміністрації латинське письмо набуло поширення, а кульмінацією стала орфографія ван Офуйсена 1901 року, яка встановила ранні норми правопису для друкованих матеріалів та шкільної освіти.

Націоналісти прийняли "індонезійську" на основі малайської мови у Молодіжній клятві 1928 року, а Конституція 1945 року встановила її як мову нової держави. На початку республіки було запроваджено правопис Соеванді (1947), що спростило форми для масової освіти. У 1972 році Удосконалена система правопису вдосконалила конвенції, наблизивши індонезійський правопис до фонології та покращивши читабельність.

Ці віхи уможливили масові кампанії з ліквідації неписьменності, стандартизовані підручники та національні засоби масової інформації, що допомогли громадянам з різних островів обмінюватися інформацією та освітою. Коротко про хронологію: Старомалайська мова як лінгва франка; 1901 рік - орфографія ван Офуйсена; 1928 рік - Молодіжна клятва; 1945 рік - конституційний статус; 1947 рік - реформа правопису; 1972 рік - реформа правопису, що заклала основу сучасної індонезійської мови, якою ми користуємось сьогодні.

Від старомалайської до сучасної бахаса-індонезійської

Старомалайська мова пов'язувала торговців і громади по всьому архіпелагу, поширюючись через написи, релігійні тексти та портову торгівлю. За колоніальних часів латиниця стала стандартом для адміністрування та шкільної освіти, що полегшило друк та викладання мови в широких масштабах.

Після здобуття незалежності Індонезія закріпила граматику та правопис у навчальних програмах, засобах масової інформації та уряді. Ключовою віхою стала орфографічна реформа 1972 року, яка впорядкувала орфографію та підтримала сучасний, доступний для вивчення стандарт для загальнонаціональної освіти та публічної комунікації.

Запозичення та лексичні джерела

Індонезійська мова запозичує лексику з санскриту (релігія, культура), арабської (релігія, адміністрація), голландської та португальської (право, торгівля, управління), англійської (наука, технології) та регіональних мов (місцева флора, їжа, мистецтво). Приклади включають budaya (культура, санскрит), kamar (кімната, португальська), kantor (офіс, голландська) і ponsel (мобільний телефон, англійський вплив).

З появою нових галузей індонезійська мова адаптується, вигадуючи терміни або приймаючи міжнародні слова з місцевим написанням, такі як teknologi, internet та vaksin. Така багатошарова лексика допомагає мові охоплювати сучасну науку та бізнес, зберігаючи при цьому зв'язок з історією та місцевими знаннями.

Політика та нормативно-правові акти (включно з президентським указом № 63 від 2019 року)

Правова база Індонезії починається зі статті 36 Конституції 1945 року, яка визначає індонезійську мову як державну. Закон № 24 від 2009 року деталізує її використання в офіційних установах, освіті, засобах масової інформації та інформації про товари. Президентський указ № 63 від 2019 року містить деталі імплементації для публічної комунікації та документації.

На практиці це означає, що державні органи використовують індонезійську мову для законів, указів, листування та послуг. Публічні вивіски, документи, що посвідчують особу, та офіційні портали повинні бути індонезійською мовою. Компанії повинні надавати індонезійські версії інструкцій для користувачів, етикеток та інформації про безпеку, а угоди з іноземними сторонами вимагають індонезійської версії для забезпечення юридичної ясності. Наприклад, договір про іноземні інвестиції часто готується індонезійською та іншою мовою, щоб будь-який спір можна було вирішити, використовуючи текст, який суди визнають однозначно.

Ці правила підкреслюють інклюзивність та правову визначеність: громадяни повинні мати доступ до важливої інформації мовою, зрозумілою на національному рівні, а бізнес отримує вигоду від узгоджених стандартів документації в усіх провінціях.

2019 р. Президентський указ № 63 про використання мови

Постанова визначає використання індонезійської мови у сфері державних послуг, інформації про товари, реклами та вивісок, у тому числі на транспортних вузлах та в урядових установах. У ньому роз'яснюється, що інструкції, гарантії та попередження про безпеку повинні бути доступні індонезійською мовою, щоб споживачі по всій країні могли їх розуміти.

Це також вимагає індонезійських версій угод за участю іноземних суб'єктів господарювання. У реальному житті спільне підприємство, що виробляє медичні вироби, уклало двомовні контракти та інструкції; коли виникла потреба відкликання пристрою, індонезійські документи містили чіткі формулювання відповідальності та процедури, що зменшило кількість суперечок та пришвидшило дотримання вимог законодавства по всій країні.

Конституційна та правова основа

Ієрархія чітка: Конституція 1945 року (стаття 36) встановлює індонезійську мову як державну; Закон № 24/2009 встановлює сфери та обов'язки; Президентський указ № 63/2019 та пов'язані з ним правила впроваджують практичні деталі. Разом вони визначають, як установи спілкуються та навчають індонезійською мовою.

Державні установи, школи та компанії повинні використовувати індонезійську мову для офіційних документів, послуг та публічної інформації. Забезпечення дотримання цієї вимоги зазвичай передбачає адміністративний нагляд, вимоги до закупівель і перевірки на відповідність - наприклад, забезпечення того, щоб етикетки товарів і публічні вивіски містили стандартизовану індонезійську мову, щоб захистити споживачів і мандрівників.

Ширший мовний ландшафт: 700+ мов в Індонезії

В Індонезії проживає понад 700 мов корінних народів, що охоплюють як великі громади, так і маленькі острови. Урбанізація, шкільна освіта індонезійською мовою, міграція та засоби масової інформації сприяють поступовому переходу на індонезійську мову в суспільному житті, в той час як багато сімей підтримують місцеві мови вдома та в церемоніях.

Балансування багатомовних цілей означає підтримку індонезійської мови для національного доступу, водночас розвиваючи регіональні мови як культурну спадщину та ідентичність громади. Проекти з документації створюють словники та збірки оповідань, школи розвивають навички читання місцевими мовами, а радіостанції громад зберігають пісні та усні історії поряд з індонезійськими новинами.

Місцеві органи влади та Агентство з розвитку мови співпрацюють з університетами та старійшинами для запису лексики, граматики та традиційних наративів. Прикладом взаємодії поколінь є мовні клуби вихідного дня, де бабусі й дідусі навчають дітей народних казок і повсякденних розмов, а також індонезійськомовних глосаріїв, щоб учні могли поєднати обидва світи. Таке поєднання зберігає місцеву мову, водночас гарантуючи, що кожен може брати участь у національній освіті та послугах.

Загроза зникнення мов та зусилля зі збереження

Багато малих мов стикаються з тиском міграції, шлюбів та домінування індонезійської мови на роботі та в школі. Дослідники та громади оцінюють життєздатність мови, використовуючи міжнародні критерії, такі як передача з покоління в покоління, кількість носіїв та сфери використання, щоб визначити пріоритети для її відродження.

Агенція розвитку мови підтримує документацію, словники та шкільні матеріали, а також співпрацює з громадами з питань відродження. Один із проектів може включати запис розповідей старійшин, публікацію двомовного буклету та проведення позашкільних занять. Дієвим кроком, який може зробити будь-яка громада, є створення простих словників з картинками місцевою та індонезійською мовами для використання в дитячих садках і вдома.

Поширені запитання

Яка офіційна мова в Індонезії?

Бахаса Індонезія є офіційною мовою, як зазначено в Конституції 1945 року. Вона використовує латинський алфавіт і є спільною мовою уряду, освіти, засобів масової інформації та державних служб по всій країні.

Коли індонезійська стала офіційною мовою?

Індонезійська мова була затверджена як державна в Конституції 1945 року після здобуття незалежності. Молодіжна клятва 1928 року вже проголошувала "індонезійську" мовою національної єдності.

Чому індонезійська мова була обрана замість яванської?

Індонезійська мова пропонувала нейтралітет між етнічними групами і вже була широко розповсюдженою лінгва франка. Крім того, її простіше викладати в масштабах порівняно з ієрархічними мовними рівнями яванської мови.

Чи індонезійська мова - це те саме, що малайська?

Вони мають спільне походження і значною мірою є взаємозрозумілими. Відмінності залишаються в правописі, переважних запозиченнях і деякій лексиці, але більшість повсякденних розмов зрозумілі через кордони.

Якою мовою розмовляють у Джакарті?

Індонезійська є офіційною та робочою мовою в адміністрації, школах та бізнесі. На вулиці люди часто використовують розмовну індонезійську під впливом бетаві та інших регіональних мов.

Скільки мов розмовляють в Індонезії?

В Індонезії понад 700 мов. Індонезійська є державною мовою, в той час як регіональні мови процвітають у побуті, культурі та місцевих засобах масової інформації.

Який відсоток індонезійців розмовляє індонезійською?

У 2020 році понад 97% повідомили, що можуть розмовляти індонезійською мовою. Багато хто вивчив її як другу мову завдяки шкільній освіті та загальнонаціональним засобам масової інформації.

Що вимагає президентський указ № 63 від 2019 року?

Він зобов'язує використовувати індонезійську мову в державних службах, на вивісках та в інформації про товари, а також вимагає індонезійських версій угод за участю іноземних сторін. Метою є ясність, доступність та правова визначеність.

Які офіційні мови в Брунеї, Індонезії та Малайзії?

Офіційною мовою Брунею є малайська, Індонезії - індонезійська, а Малайзії - малайська. Англійська мова також широко використовується в Брунеї, а також у регіональному бізнесі та освіті.

Висновок

Бахаса Індонезія є офіційною мовою Індонезії та основою повсякденного суспільного життя. Вона бере свій початок у Молодіжній клятві 1928 року і закріплена в Конституції 1945 року, вона лежить в основі роботи уряду, шкіл, засобів масової інформації, бізнесу та державних служб. Понад 97% індонезійців розмовляють нею, що сприяє міжострівній мобільності та взаєморозумінню.

Такі нормативні акти, як Закон № 24/2009 та Президентський указ № 63/2019, забезпечують доступність документів, вивісок та інформації для споживачів індонезійською мовою. Водночас сотні регіональних мов продовжують використовуватися в побуті, мистецтві та місцевих ЗМІ, що відображає багате культурне розмаїття. Для мандрівників, студентів та професіоналів вивчення базових індонезійських фраз привітання та обслуговування робить повсякденну взаємодію більш плавною та корисною по всьому архіпелагу.